Магнітотерапія

Магнітотерапія (МТ) – лікувальний метод, при якому на тканини хворого впливають перемінним низькочастотним чи постійним магнітним полем за допомогою електромагнітів або постійних магнітів, частота 10-150 Гц, сила магнітної індукції 10-35 мТ.
Для лікувального впливу використовують різіні види низькочастотних магнітних полів: перемінне, пульсуюче, обертове і біжуче.
Механізм дії: на перший план виступають первинні фізико-хімічні явища в біологічних рідинах, елементах крові, біоколоїдах;; макромолекули здобувають здатність проходити через мембрани, впливаючи на біологічні процеси.
Механізм біологічної дії зводиться до фізико-хімічних явищ на молекулярному рівні, у тому числі: вплив на синглет-триплетні переходи в радикальних парах біологічних молекул (за рахунок некомпенсованих магнітних моментів електронів), що збільшує швидкість хімічних реакцій на 10-30%; збільшення змісту втканинах цитокінів, простагландинів, токоферолу; вплив на стан мембран клітин та іонних каналів (К+, Na+, Ca+) - іонпараметрична магнітотерапія; зменшення збудливості нейронів зі спонтанною імпульсивностю; індукування струмів і зміна електричного потенціалу в рухливих електропровідних середовищах (кров, лімфа); виникнення при імпульсивній МТ вихрових струмів, що забезпечують скорочення м'язів (феномен магнітоміостимуляції). Реалізація впливу магнітного поля на організм через нервові, гуморальні ланки й обмінні процеси.
Загальна дія магнітотерапії: парасимпатикотонічна (перехід енергетичних систем на більш ощадливий рівень функціонування); спазмолітична (симпатолітична); седативна; протизапальна, починаючи з гострої фази запалення; протинабряклива; судинна (поліпшення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові); трофічна.
МТ володіє детоксикаційним ефектом (10-45 мТ, тривалість впливу – 30-60хв) з глибиною проникнення МП до 10см, що дає можливість впливати на кров.
Апаратура: «Полюс-1», «Полюс-2», «Полюс-101», «МАГ-30», «Магнитер», «Алімп», «Малахіт», «ПДМТ-01», «МКМ-2-1», «МАВР», «Полеміг», «Градієнт-1», «МИТ-11» серії «МИТ» і ін.

Показання:

1. Захворювання, що супроводжуються порушенням мікроциркуляції (кардіологія, артрологія, стоматологія, судинна патологія).
2. Запальні захворювання в гострій фазі.
3. Хронічні захворювання внутрішніх органів.
4. Захворювання й ушкодження периферичної нервової системи.
5. Гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії.
6. Захворювання периферичних судин кінцівок.
Протипоказання:
Індивідуальна підвищена чутливість до фактора, гостре порушення мозкового кровообігу, різковиразна гіпотензія, наявність імплантованих кардіостимуляторів.